Мене звати Роман Ходобаш. Мені 39 років. Я катаюся на роликах вже більше 10 років. Так вийшло, що ролики зіграли дуже велику роль в моєму житті. Це і спорт і кар'єра. І навіть зі своєю коханою дружиною я познайомився на роликах. Вся моя родина катається на роликах, велосипедах, самокатах, гірських лижах. Ми дійсно це любимо і ділимося своїм досвідом з вами. Це наш сайт. Наша сімейна справа. Тут все просто і по домашньому. Проходьте, будь ласка.
Моя батьківщина це Молдова (Кишинів). Українську я вивчив самостійно. Всі тексти на сайті я пишу сам, тому прошу вибачити за помилки, а якщо в моєї промові почуєте румунський акцент, то не дивуйтеся :)
Ролики, це те чим живу я і моя сім'я. Ну а якщо хочете довідатися про те як я став ролером, прошу ... :)
ЧАСТИНА ПЕРША
У 2003 році з Москви повернувся додому мій найкращий друг Ігор. Він купив собі ролики. Заздрості моїй не було меж. Білій звичайно... :) Нещодавно він купив собі другу пару, новішу і досконалу модель і тепер його старі ролики валялися без діла.
У той час я не міг дозволити собі купити ролики, та й купити власне їх було ніде. У магазинах вони не продавалися, а на ринках зустрічалися лише грубі підробки. Хотілося кататися. Дуже хотілося!
Мене не зупинило навіть те, що ролики були на 2 розміри менше і доводилося підтискати пальці.
І ось ми мчимо по місту! Моє перше катання! Я їду! Не падаю! Швидкість! Я розумію що катаюся вперше, але знаю про них все! Я знаю як ними управляти, як розганятися і вичавлювати з них все на що вони здатні! Я вчився цьому в моїх думках, так мені хотілося кататися! Сила наших бажань та думок працює не гірше за найкрутішого тренера.
Перші 2 місяці катання пролетіли непомітно. Катався кожен день. Поступово освоював премудрості катання, і з кожним днем входив у смак. Особливо радів коли виходило щось цікаве.
Мені стало нудно кататися по прямій і я почав придумувати собі різні завдання. Робив всілякі розвороти, намагався їхати на двох колесах, кататися спиною вперед, стрибати й робити блоки та прості слайди.
Колись дуже давно, я бачив по ТБ маленький ролик, в якому об'їжджають перешкоди. Я теж вирішив спробувати. Спочатку це були порожні пластикові пляшки. Я падав, нічого не виходило. З'явився інтерес і я став «переносити» всі свої трюки на «доріжку».
За дивним збігом обставин, моя перша слаломна доріжка відповідала світовим стандартам 120 см. Між перешкодами були три тротуарних плитки, по 40 см кожна. Алея йшла півколом, тому доріжка була кривою. Мені і не подумалося про те, що доріжка може відповідати якимось там стандартам. Роль конусів виконували пластикові одноразові стаканчики. Мені чомусь здавалося, що чим більше їх я зможу подолати, тим краще.
Так я відкрив для себе швидкісний і артистичний слалом. Хоча скоріше це був якийсь симбіоз між першим та другим. Я прагнув подолати доріжку швидко, але в той самий час використовуючи деякі трюки з «артістіку».
Мені доводилося вчитися слалому буквально «на пальцях»!
Влітку, коли в нашому місті з'явилися москвичі, (в сенсі не машини, а люди) я вперше дізнався що таке справжній «артістік слалом». Один з них катався на розмітці 80 см, що для мене було абсолютним космосом. Елементи, які він виконував, були просто приголомшливими. Я був в шоці від побаченого. Москвичі поїхали до дому, а я перебрався на їх місце і став наполегливо тренуватися на доріжці 80 см.
«Доріжка» була рівною і я звернув увагу на те, що використовувалося 20 конусів. Я тренувався щодня. В тиждень катався по 25 годин! Поєднуючи роботу з навчанням, мені вистачало часу на те, щоб переробити всі домашні справи і ввечері або вночі покататися. Батькам було ні до чого причепитися.
За короткий проміжок часу я дізнався дуже багато про слалом. На жаль, ще не було youtube, і мені доводилося вчитися буквально «на пальцях». Друзі з Москви пояснювали мені по емейлам на словах, як виповнюється той чи інший трюк. Відсутність інформації було не найголовнішою проблемою. В країні не виявилося жодного магазину, де можна було б купити деталі та комплектуючі до роликів. Хороших моделей роликів теж не було. Катаючись в місті на нерівному покритті я розбив переднє колесо. Це було сумно. Далі довелося кататися на трьох колесах, що вплинуло на маневреність, але вибору не було. На трьох колесах я переміг в своїх перших місцевих змаганнях.
Стерлися колеса, розбився корпус, продірявився внутрішній черевик ... Мої перший ролики вмирали ... Я усвідомлював це, розуміючи що потрібна нова пара для розвитку своїх навичок. Попросив Ігоря купити в Москві нові ролики. Тим часом довелося латати старі та чекати нову модель. 100 доларів для мене були божевільними грошима в той час. Саме стільки коштувала жіноча модель «Rollerblade EVO W» на розпродажі. Вибору не було, довелося брати EVO і продовжувати наполегливо тренуватися.
Змагання в Москві
Як це завжди буває, гроші впали просто як сніг на голову. В цьому мені просто допоміг директор фірми де я працював звичайним охоронцем у вільний від навчання час. Не можна було повірити що моя мрія збувається! Але з того часу я завжди вірю в перемогу. Ніколи не можна кидати те що дійсно любиш.
Все здавалося якимось сном. Щоб остаточно в це повірити, я поїхав на вокзал і купив квитки на потяг.
І ось довгоочікувані змагання. Напіврозвалені ролики вивезли мене на 6 місце. Це було круто. Мої другі ролики виконали свій обов'язок і повинні були піти на спокій, але ...
Катя Воронічева (Чемпіонка Європи 2003 року з артістік слалому) подарувала мені свою металеву раму, на якій я почав готуватися до своїх перших міжнародних змагань. Цей подарунок мені дуже дорогий і я досі його зберігаю. Він тим цінніший, що ця рама свого часу довезла Катю до першого місця на Чемпіонаті Європи.
Тренування, тренування ... Чемпіонат Європи зі слалому 2005 р
Наступного дня привезли ролики. За 7 днів, вдалося звикнути до нової моделі і розкатати свою програму.
Всі заощадження пішли на придбання роликів, тому, вже можна сказати традиційно, виникло питання про те, як добиратися до Москви? Але я знав на 101% що я буду там виступати. І все вийшло!
Тренувався щодня (січень)
У 2005 році, в Москві на Чемпіонаті Європи зі слалому я зайняв 9 місце. Це було абсолютним відкриттям змагань. Це був найяскравіший та незабутній виступ для мене особисто.
ЧАСТИНА ДРУГА
Попри того що в мене вже були нові ролики і можливість тренуватися на оптимальної моделі, мрія роздобути ролики Salomon Crossmax S-Lab не вгасала. На той час це була одна з топових моделей для фрискейта. Коштувала приблизно 420$. Це було 10 моїх зарплат. Я навіть вирізав картинку з каталогу. Вечорами поглядав на неї, зітхав та мріяв. Тоді я ще не знав, що навесні потраплю до Києва і стану відомою фігурою в ролер культурі України, а влітку візьму участь в першому чемпіонаті України по слалому, де зможу виграти свої перші Salomon FSK Thander Alu. Батьки як і раніше були проти мого захоплення і це мене страшенно пригнічувало, але зі своєю пристрастю я нічого вдіяти не міг тому продовжував виступати та кататися.
Я потрапив в «ADIDAS»
Чемпіонат Світу з артістік слалому 2006
Етап кубка світу в Москві
